8 лютого Калуш сколихнула надзвичайна подія: зловмисник обстріляв з гвинтівки вікна місцевої радіокомпанії та під час затримання поранив ножем поліцейського. Проте, незважаючи на отримані травми, потерпілий разом з напарником, затримав правопорушника.

Поліцейським, якому зловмисник наніс удар в ділянку голови та плеча, виявився 29-річний оперуповноважений сектору кримінальної поліції Калуського відділу поліції лейтенант Юрій Карпов. Цього тижня Міністерство внутрішніх справ України за сумлінне виконання службових обов’язків та вагомий особистий внесок у справу боротьби зі злочинністю удостоїло Юрія відзнаки  «За відвагу в службі», інформує тижневик "Нафтохімік-Калуш".

Журналіст тижневика вирішила зустрітися з Юрієм і більше дізнатися про цього мужнього чоловіка. На жаль, спілкуватися з ним довелося в лікарняній палаті Калуської ЦРЛ, де він зараз проходить стаціонарне лікування.

Згадувати Юрію про те, що трапилося 8 лютого, було не надто приємно.

•  Це для мене, як дурний сон. Посеред білого дня в центрі міста тебе рубають ножем. Кажу рубають, тому що це були цілеспрямовані удари в область голови 40-сантиметровим лезом. Я, пройшовши п’ять ротацій в АТО, навіть думати не міг, що таке зі мною може трапитися в Калуші, – розповідає чоловік.

При цьому Юрій додає, що після виклику на місце події виїхала слідчо-оперативна група та працівники реагування патрульної поліції, а він ще з одним оперуповноваженим були послані додатково, щоб встановити свідків та очевидців, всі можливі факти вчинення хуліганських дій та ймовірного правопорушника.

–  Після спілкування з працівниками супермаркету «Рукавичка», на задньому дворі магазину я помітив чоловіка, на плечі якого був чохол від рушниці. Я представився як працівник поліції, запитав, що в чохлі. Він сказав, що рушниця, – ділиться Юрій. – До нас підійшли ще двоє правоохоронців, і ми запросили його проїхати до відділку поліції. Чоловік спокійно на це погодився і йшов зі мною до службового авто. А потім, несподівано пришвидшивши хід і обернувшись, витягнув з-під куртки ножа й почав мене рубати. Незважаючи на поранення обличчя, я зміг зібратися з силою, і затримати його, бо розумів, що він може завдати шкоди й іншим. На площі в цей час було чимало і дорослих, і дітей. На допомогу мені прийшов оперуповноважений Євген Комаров. 

•  Тобто ви не очікували такої агресії?
•  Звісно, ні. Він поводився спокійно, не чинив опору. Відверто кажучи, я перший раз стикнувся з такою ситуацією, коли накинулися на працівника поліції з папкою в руках. Тепер маю мітку на все життя. Але Бог милував, бо 10 сантиметрів нижче – і міг би бути летальний кінець.

У розмові з Юрієм, я дізналася, що він калушанин, навчався в першій школі. За фахом – правознавець, закінчив заочно Київський національний університет «Україна». А допоки навчався, працював спершу у громадському формуванні «Міська варта», відтак у квітні 2014 року був прийнятий на сержантську посаду міліціонера батальйону особливого призначення «Івано-Франківськ». А вже у серпні 2014-го з першим виїздом батальйону потрапив у Вуглегірськ Донецької області. Потім були ще чотири ротації в зону АТО, остання з яких від Калуського відділу поліції у грудні 2016-го-січні 2017-го. На офіцерську посаду оперуповноваженого карного розшуку Калуського МВ УМВС Юрія призначили у серпні 2015-го.

Про перебування в АТО чоловік зазначає, що для нього це була служба після присяги Україні, а ось для його рідних – матері-пенсіонерки й інваліда та дружини – справжнє випробування. Але ховатися під мамину спідницю і шукати «відмазки» – не в його правилах.

Коли я запитала про відзнаку «За відвагу в службі», якої його удостоїли, то він відповів, що відзнака для нього не головне.

•  Найбільша нагорода – не відзнака, а здорова сім’я, – резюмував Юрій. – Саме підтримка сім’ї, друзів, колег є надзвичайно важливою, це допомагає подолати усі труднощі. А оскільки я – єдиний годувальник у сім’ї, в якій 12 грудня минулого року з’явився ще й синочок, то вся відповідальність за сім’ю лежить на мені. Тому фізичне і психологічне здоров’я тепер важливе для мене, як ніколи.

Додамо, що нагорода «За відвагу в службі» ще чекає свого героя, оскільки поїхати на вручення Юрій не міг, бо лікується.

Людмила ПАСТУШОК.

Нафтохімік ²