Присутність данського інвестора ТзОВ «Даноша» у Калуському районі неоднозначна: з одного боку, керівництво району не натішиться, а з другого, деякі сільські громади не можуть спекатися однієї з найбільших в Україні сільськогосподарських компаній з іноземним капіталом, яка займається виробництвом товарних поросят і свиней. До прикладу: вже не перший рік стосунки між громадами Сівко-Войнилівської сільської ради (сюди належать села Сівка Войнилівська і Мошківці) та іноземним інвестором нагадують радше бар’єри на шляху до добросусідства, ніж пошук шляхів до порозуміння, пише газета "Галичина".

Сім років на вітерЗдається, з 2005 року було чимало можливостей і часу для ТзОВ «Даноша», щоб налагодити нормальні стосунки з громадами сіл Сівки Войнилівської та Мошківців. Бо якщо фінансовий капітал — український чи іноземний — провокує серед людей соціальну напругу, то жодний суд не зможе її вичерпати. Хіба ще більше загострить. Як кажуть, з примусу любові не буває.

На Калущині підприємство з іноземним капіталом «Даноша» має фермерські комплекси в селах Копанках, Вилках та Луці. А ще в 2005-му між Сівко-Войнилівською сільською радою та ТзОВ «Даноша» було укладено договір оренди, за яким фірмі передано у платне користування на 49 років земельну ділянку за межами населеного пункту площею 3,72 га для будівництва спеціалізованої свиноферми. Але через п’ять років селяни сіл Сівки Войнилівської та адміністративно підпорядкованих їй Мошківців на місцевому референдумі проголосували проти будівництва свиноферми, а у червні 2012 року рішенням сесії Сівко-Войнилівської сільської ради договір семирічної давності розірвали. Тож у листопаді 2011 року ТзОВ «Даноша» звернулася до Калуського міськрайонного суду з позовом про те, що рішення сесії Сівко-Войнилівської сільської ради про розірвання договору з інвестором є незаконним, бо прийняте з порушенням чинного законодавства, і просить суд згадане рішення сесії скасувати. Третьою стороною без висунення окремих вимог виступають сільські пайовики. Своєю чергою, селяни зазначають, що керівництво ТзОВ «Даноша», «не маючи реально виділеної в натурі земельної ділянки під будову свого об’єкта, замовило проектну документацію, державну експертизу проекту на будівництво свинокомплексу», «без згоди власників землі та належної компенсації розширили на п’ять метрів вже існуючу польову дорогу за рахунок людських паїв, а іншу частину дороги — цілком проклали на людських землях», а тепер ще «безпідставно вимагають повернення коштів».

Дивна репліка

Судове засідання 26 грудня 2012 року тривало з десяток хвилин — суд задовольнив клопотання відповідача в особі сільського голови Сівки Войнилівської Оксани Галки про перенесення розгляду справи через незадовільний стан здоров’я. Тож засідання продовжиться 16 січня 2013 року.

Для нас, представників ЗМі, дивним, бо незрозумілим, стало дорікання судді Наталії Бердан про затягування розгляду справи вже після оголошення дати січневого судового засідання, звернене до присутніх у залі суду представників третьої сторони. Бо до чого тут третя сторона? По-перше, вона не є головним відповідачем і не висуває окремих вимог; по-друге, власне представники третьої сторони були присутні в залі і не клопотали про перенесення судового засідання; а по-третє, як ми з’ясували, заява сільського голови Сівки Войнилівської як відповідача про перенесення розгляду справи цілком правомірна і зареєстрована у канцелярії зранку 26 грудня. Нам відомо також, з якими труднощами добиралися до Калуша представники третьої сторони — селяни з села Сівки Войнилівської, щоб бути присутніми у часі судового засідання, і як люди були заскочені звісткою про його перенесення через хворобу головного відповідача.

ФІРТКА ⁰