Минув 71 рік, як Калуш визволили від німецько-фашистських загарбників. Визволення міста розпочалося 25 липня 1944 року. За словами краєзнавця Миколи Когута, бої біля Калуша між частинами Червоної армії та Вермахту відбулися 27-30 липня 1944 року. Найзапекліші точилися тут 27 липня.

До цієї дати в центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка протягом тижня розгорнули історичний календар «І живе у пам’яті народу…». А вчора в бібліотеці, що в ПК «Юність», провели усний журнал «Нас пам’ять кличе у роки війни!».

Під час усного журналу наголошували на тому, що німецька авіація бомбардувала Калуш вже 23 червня 1941 року. Тоді на вул. Калійній (нині – Грушевського) було вбито 10 мешканців, близько 80-ти поранено, а також пошкоджено лінію зв’язку й телеграфу. 2 липня німецько-угорські війська вступили в Калуш, де перебували понад три роки.

Це господарювання коштувало місту майже мільярд карбованців збитків. Воно ввійшло в історію ще й винищенням єврейського населення, вивезенням калушан до Німеччини на примусові роботи. 15-17 Вже в листопаді 1941 року німці зігнали 7 тисяч євреїв з Калуша, Войнилова, Рожнятова, Брошнева, Перегінського в гетто, що розташовувалося на вулицях Надвальній, Підвальній і Сівецькій. Одну за одною організовували акції з їх знищення. 15-17 вересня наступного року майже три тисячі євреїв відправили товарняками в табори смерті.

Протягом березня-липня 1942 року тривала широкомасштабна депортація місцевої робочої сили до Німеччини. На примусові роботи з Калуша було вивезено майже 12 тисяч осіб, – констатували під час усного журналу.

Тут також наголошували, що Калуш було звільнено від фашистів 30 липня 1944 року спільними зусиллями 147-ї, 141-ї, 395-ї, а також частиною сил 161-ї стрілкових дивізій. Офіційно в боях за звільнення Калуша загинули 485 червоноармійців, хоч втрати були далеко більшими. За словами очевидців, у липневі дні 1944 року поля біля Підгірок, Студінки й Хотіня були вкриті тілами полеглих солдатів Червоної армії. Пам’ять про них радянська влада увіковічнила на Пагорбі Слави, що на Височанці.

Дзвони підгір'я ⁰